У середньому кожен мешканець американського Лос-Анджелеса витрачає на дорогу до роботи близько години щодня. Подібна ситуація – й у Сан-Франциско, Нью-Йорку, Вашингтоні та багатьох інших містах США. Знайти подібні підрахунки стосовно Києва не вдалося, однак суб’єктивно видається, що столиця України, бодай у питанні тривалості щоденного шляху до робочого місця, знаходиться на рівні зі Штатами, пише Максим Наливайко для Укрінформу.
Таким чином, протягом року із життя людини випадає близько тижня. Якби в сучасних містах існували ефективніші методи пересування великої кількості людей, цей час можна було б використати з більшою користю, аніж у дорозі.
Саме такою була логіка відомого інноватора-мільярдера Ілона Маска, коли він придумав свою «Бурильну компанію».
ТРИВИМІРНА ПОДОРОЖ
Дійсно, у час, коли візуальну сферу всього світу все більше заповнює 3D, основне пересування містами досі здійснюється у 2D. Хоча деякі мегаполіси збудували на своїй території підземку або навпаки – надземну залізницю та кількаярусні дорожні розв’язки, все ж більшість пересувань здійснюється по поверхні. При цьому постійне збільшення населення при одночасному зменшенні кількості вільних площ створює суттєві проблеми для розширення дорожньої інфраструктури, особливо в густонаселених регіонах світу. Оминути цю проблему можна лише двома способами: піднімаючись в небо або опускаючись під землю.
На думку Ілона Маска, засновника компаній «Tesla» і «SpaceX», малі приватні літальні машини, хоч і мають великий потенціал для розвитку, все ж дуже залежні від погодних умов, шумні й відволікають тих, хто перебуває під ними. До того ж, аварія такого транспорту може бути дуже небезпечною не лише для його пасажирів, а й для оточуючих. Тому Маск із властивою йому легкістю думки намітив собі велетенський проект, здатний докорінно змінити логістику на планеті: систему швидкісних підземних тунелів, спроможних з часом замінити не лише метро, а й практично весь міський транспорт.
Ідея Маска, як завжди, дуже проста. Якщо на поверхні землі залишається все менше місця, то чому б не почати рухатися вглиб? Тим паче, у такому разі практично відсутнє обмеження на кількість ярусів, немає залежності від погоди, шуму і, врешті, необхідності розділяти людей бар’єрами та лініями, як роблять автомагістралі. Літаючі машини похвалитися подібними перевагами не можуть.
Утім, на шляху Маска виникла проблема, яка встає на заваді усім, хто займається підземними роботами: ціна. Наразі викопувати тунелі – дуже дороге задоволення. Деякі особливо складні відрізки обходяться будівельникам у понад 400 млн дол за 1 км. Аби дійсно створити широку мережу тунелів, ціна їх побудови має впасти щонайменше у десять разів.
Будь-хто на цьому етапі одразу відмовився б від ідеї, адже десятикратне здешевлення такого складного процесу протягом короткого періоду видається неможливим. Однак, не Ілону Маску. Він свого часу вже вчинив подібну витівку із космічними ракетами, здешевивши їх запуск у рази протягом усього кількох років.
Аби досягти бажаної ціни, інженери Маска запропонували три основні кроки: зменшити діаметр тунелю, домогтися повної автоматизації та суттєво збільшити швидкість роботи машини по його прокладанню за допомогою кількох технічних ноу-хау.
НАНОМЕТРО
Хоча на перший погляд ідея Маска видається дуже подібною на старе-добре метро, насправді ці два види транспорту різняться. Оригінальна концепція передбачала рух підземними тунелями спеціальних швидкісних електричних платформ із розміщеними на них приватними машинами. Такий собі підземний електричний паром. Однак, нещодавно було оголошено про зміну концепції. Тепер пріоритет надаватиметься пішоходам і велосипедистам. «Ми й далі перевозитимемо автомобілі, але лише після того, як зможемо вдовольнити усі потреби громадського транспорту. Це питання ввічливості та справедливості. Якщо хтось не може дозволити собі автомобіль – то повинен бути першим у черзі», – написав Маск у березні на своїй особистій сторінці у мережі Твіттер.
Таким чином, у випадку побудови системи тунелів у межах мегаполіса, Маск планує запускати по них не великі вагони, а малі платформи, більше схожі на прозорі автобуси. Такі платформи тисячами рухатимуться магістральними підземними каналами. За рахунок малого розміру, їм не потрібні будуть великі станції висадки пасажирів, достатньо лише площі наземної поверхні, співставної із одним паркомісцем. «Підземний автобус» вертикально підніматиметься на цю зупинку і, підібравши нових пасажирів, продовжуватиме свій рух під землею. Малий розмір зупинок дозволить розміщати їх значно частіше, ніж звичні станції метро.
Картина вимальовується досить фантастична. Однак, не менш скептично на Маска дивилися, коли він пропонував випускати повністю електричний персональний автомобіль преміум класу, або коли говорив про запуск приватної ракети на орбіту. Ситуація із автомобільним трафіком у містах стає все гіршою і без радикальних рішень з часом може зайти у глухий кут.
РЕАЛІЗОВАНІ ПРОЕКТИ
Поки більшість заздрісників говорять про неможливість втілення таких масштабних інфраструктурних проектів без державних коштів, Маск будує. Наразі створена ним «Boring company», що в перекладі означає «Бурильна компанія», вже завершує тунель у Лос-Анджелесі та отримала необхідну документацію на початок робіт по підземному сполученню аеропорту міста Балтимор й середмістя Вашингтону на східному узбережжі США. Компанія також приглядається до тендеру на побудову підземної лінії між міжнародним аеропортом та містом Чикаго.
Хоча у випадку успіху, «Бурильна компанія» здатна змінити світ перевезень, як «SpaceX» змінює польоти в космос, сам Маск стверджує, що це залишається для нього лише хобі, яке потребує усього 2% часу.
«Boring company» була заснована у 2016 році, але ідею із тунелями Маск виношував ще за п’ять років до того. Він активно намагався залучити до цього проекту партнера-однодумця, але не зміг знайти охочих ризикнути, тож узявся за роботу сам. «Коли після чотирьох чи п’яти років постійних благань людей будувати тунелі я не побачив жодного, то подумав: «Гаразд, я сам збудую тунель», – розповів Маск на одній із технічних конференцій. За його словами, розгледіти шалений потенціал підземних пересувань йому вдалося уже давно. «Коли б я не виступав із промовою і хтось питав мене про можливості у світі, я завжди відповідав: «Тунелі. Будь ласка, хто-небудь – збудуйте тунелі».
Розважливий, однак наполегливий підхід Маска до роботи яскраво ілюструє один випадок, що трапився на самому зародженні «Бурильної компанії». Коли підприємець у п’ятницю по обіді вперше висловив ідею створити на території підприємства «SpaceX» пробний тунель, його працівники заперечили, що на одне лише перевезення усіх автомобілів з парковки в інше місце та початок робіт знадобиться два тижні. Натомість, Маск заперечив: «Почнімо сьогодні й подивімося, який найбільший отвір ми зможемо викопати до неділі за умов цілодобової роботи». Вже за кілька годин автомобілів не було і в землі з’явилася перша яма.
ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Будучи візіонером, Маск завжди ставить перед собою більш далекоглядні цілі. Отриманий «Бурильною компанією» досвід під час спорудження тунелів він планує втілити під час реалізації своєї мрії колонізації Марса. «Переконаний, що навичка викопування тунелів може бути дуже корисною для Марса. <…> Використовуючи правильні технології, на Марсі можна збудувати під землею дуже багато, тож у розвитку космічних і підземних технологій є певний зв’язок», – сказав якось Маск.
Тунелі можуть допомогти і в реалізації його іншого задуму – швидкісного поїзда «Hyperloop», що має рухатися у вакуумі, аби досягати величезних швидкостей (близько 1000 км\год). Оригінальний задум передбачав побудову для цього поїзда надземних тунелів, однак, – що заважає викопати їх під землею?
Із таким масивом амбітних цілей, реалізація навіть частини планів вже здатна влаштувати технологічну революцію у світі. Хоча іншим перекладом «Boring company» є – «Нудна компанія», нудно з нею точно не буде.