Легко сплутати теперішню геополітичну ситуацію з 1980-х роками. Сполучені Штати та Росія звинувачують одне одного у втручанні у внутрішні справи. Росія анексувала, незважаючи на негативну реакцію США, територію України, й виникла загроза військового конфлікту.
Як і під час Холодної війни, країни розробляють та створюють зброю, засновану на передових технологіях. Під час Холодної війни популярності набули ядерні ракети; сьогодні це – програмне забезпечення, незалежно від того, використовується воно для нападу на комп’ютерні системи чи атакує об’єкти у реальному світі.
Російська риторика щодо важливості штучного інтелекту (ШІ) набирає обертів – і не безпідставно: з розвитком програмного забезпечення штучного інтелекту, він прийматиме рішення на основі більшої кількості даних та швидше, ніж люди зможуть їх обробляти. Існує загроза того, що світ, можливо, братиме участь (або уже бере) у ще одній Холодній війні, підживленій штучним інтелектом.
Сучасна Холодна війна
Так само, як і під час Холодної війни у 1940-х і 1950-х роках, кожна сторона має підстави боятися, що її супротивник отримає технічну перевагу. На нещодавній зустрічі в Академії ракетних військ стратегічного призначення президент Росії Володимир Путін зауважив, що штучний інтелект може стати способом, який допоможе Росії відновити рівновагу сил. Російська державна телевізійна компанія RT повідомила, що ініціатива «є ключем до перевершення Росією оборони США».
Це дуже нагадує риторику Холодної війни, під час якої Сполучені Штати та Радянський Союз створили достатньо ядерної зброї, аби знищити всіх жителів Землі. Ця гонка озброєнь призвела до виникнення доктрини гарантованого взаємного знищення: жодна зі сторін не може розпочати відкриту війну, не ризикуючи бути знищеною. Натомість, обидві сторони накопичували зброю та опосередковано воювали між собою у менших збройних конфліктах та політичних суперечках.
Зараз, коли минуло більш як 30 років з часу закінчення Холодної війни, США та Росія зняли з озброєння десятки тисяч ядерної зброї. Однак напруженість зростає. Будь-яка сучасна Холодна війна, включатиме кібератаки та участь ядерних держав у конфліктах союзників. Це вже відбувається.
Обидві країни вислали зі своїх країн дипломатів. Росія анексувала Крим. Війну на турецько-сирійському кордоні часто називають «проксі-війною» між США та Росією.
Обидві країни – і багато інших теж – все ще мають ядерну зброю, проте її використання досі вважалося немислимим. Однак, останні повідомлення свідчать про те, що суспільство стурбоване тим, що країни можуть її застосувати.
Світ кіберконфлікту
Проте кіберзброя, особливо та, що працює на штучному інтелекті, як і раніше, вважається чесною грою обох сторін.
Російські хакери та хакери, фінансовані Росією, почали кібератаки проти електростанцій, банків, лікарень та транспортних систем, а також влізли у виборчий процес США. Російські кібератаки були спрямовані проти України та союзників США – Великобританії та Німеччини.
Сполучені Штати, звичайно, здатні відреагувати й, можливо, вже зробили це.
Путін сказав, що він розглядає штучний інтелект як «майбутнє не лише для Росії, але і для всього людства». У вересні 2017 року він заявив студентам, що нація, яка «стане лідером у цій сфері, пануватиме світом». Путін не стверджує, що передасть коди ядерного запуску комп’ютеру, хоча наукова фантастика зображувала комп’ютери, що самостійно запускають ракети. Він говорить про безліч інших способів використання штучного інтелекту.
Використання ШІ для контролю за ядерною зброєю
Загрози, спричинені несподіваними атаками ядерної зброї, що розташована на кораблях та підводних човнах, розміщених біля кордонів країни, можуть призвести до того, що деякі країни доручать тактику самооборони системам штучного інтелекту.
У разі нападу, ШІ може діяти швидше і без потенційних вагань людини-оператора.
Швидка, автоматизована система реагування може дати потенційним супротивникам знати, що нація готова до запуску ракет, – ключ до гарантованого взаємного знищення як стримувального засобу.
Контроль над неядерною зброєю
ШІ також може використовуватися для контролю за неядерною зброєю, такою як безпілотники та кіберзброя. Безпілотні транспортні засоби мають бути здатними працювати при порушенні комунікацій, що, своєю чергою, вимагає наявності на борту управління на базі ШІ. Кіберзброя також може працювати за межами дальності зв’язку. Найкраще, коли її запускатимуть та контролюватимуть системи штучного інтелекту.
Атаки, керовані ШІ, можуть запустити кібер- чи реальну зброю практично миттєво, прийнявши рішення атакувати, перш ніж люди навіть усвідомлять причини для цього. Системи ШІ можуть змінювати цілі та методи нападу швидше, ніж люди збагнуть та проаналізують доцільність цього.
Важливість розробки ШІ
Країна, яка вважає, що її противники мають або будуть мати зброю, керовану штучним інтелектом, захоче також її здобути. Однак, до широкомасштабного використання кібернетичних атак, керованих ШІ, може бути ще далеко.
Країни, можливо, погодяться на запропоновану цифрову Женевську конвенцію щодо боротьби з кібератаками. Проте це не зупинить атаки, керовані ШІ, незалежних націоналістичних груп, злочинних організацій, терористів – і країни можуть відмовитися від угод. Майже напевне хтось перетворить ШІ на зброю, і усі інші прослідують його прикладу, навіть якщо й з метою самозахисту.